Каторська затока





Між берегами Хорватії та Чорногорія знаходитися найбільша бухта Адріатичного моря - Которська затока. Багато хто називає цю затоку фьордом, але, насправді, вона є каньйоном річки Бокель, що стікає з плато гори Орен.

Територія довкола Которської затоки була заселена ще з часів античності і зберегла безліч середньовічних міст.

Котора - це популярний туристичний напрям, який з кожним роком вабить все більше і більше любителів пригод. Вся справа в тому, що на острові ще з давніх часів проживало величезна кількість народів. Сліди їх буття (різні пам'ятники, архітектурні будівлі, а також історичні пам'ятки) і викликають інтерес у туристів.

Херцег-Нові і Тіват - це найбільші міста біля берегів затоки. Але за своєю красою і достатку цікавих місць вони помітно поступаються Которі - місту, на честь якого, власне, і була названа бухта. Його фортифікаційні стіни вразять погляд самого запеклого туриста, а фортеця Святого Івана, що є центральною спорудою, здивує своєю перфекціонной конструкцією.

Котора пропонує свої гостям не тільки багато цікавих пам'яток, але і прекрасну природу, багату флору і фауну, сприятливий клімат і високорозвинену інфраструктуру.

                           Озеро Блед


Озеро Блед або Бледське озеро (Blejsko jezero), розташоване в північно-західній частині Словенії, дивовижним чином поєднує в собі первозданну красу і незайманість з розвиненою інфраструктурою європейського курорту. Цей прекрасний і гармонійний куточок природи знаходиться на висоті 475 метрів над рівнем моря на території національного заповідника Триглав (Triglav) в оточенні величних лісів і гір. Тутешній народ дуже пишається цим місцем з абсолютно особливим мікрокліматом і енергетикою. Влітку тут досить тепло і сонячно, тому озеро прогрівається до 25 °C, а взимку і восени рідко бувають тумани або дощі. У самому центрі озера височіє невеликий острівець з відомою Маріїнською церквою і розкопками з раннього середньовіччя. Тут можна часто чути дзвін дзвонів, що прекрасно поєднується з первозданною красою, що закутує озеро. А на вершині 130-метрової кручі розташований Бледський замок (Blejski grad) - один з найстаріших замків Словенії. Повітря тут - універсальний засіб від втоми, безсоння і депресій. Ви можете ловити рибу або прогулюватися навколо озера, або просто узяти човен і поплавати в романтичній обстановці. Для любителів активного відпочинку є прокат гірських велосипедів, гольф-центр і ферма, де можна покататися на конях. До ваших послуг маса симпатичних ресторанчиків, кафе, сувенірних крамниць і магазинів, сучасний спортивний центр з катком і тренажерними залами. Для проживання Ви можете вибрати як висококласний готель з термальним басейном і комфортабельними номерами, так і скромні апартаменти. У будь-якому разі, Ви отримаєте незабутні враження перебуваючи в цьому дивовижному місці.

                                                   Алецький льодовик

Алецький льодовик або Великий Алецький льодовик (нім. Grosser Aletschgletscher) — найбільший льодовик у Європі, 24,7 км довжиною. Починається на південних схилах Юнгфрау в Бернських Альпах, Швейцарія і спускається у бік Ронської долини. Площа — біля 117,6 км².

Алеч - найбільший льодовик в Альпах, покриває площу 86,63 км (станом на 1973), а з урахуванням площі чотирьох фірнових басейнів, що живлять його - близько 117,6 км (станом на 2002).

Льодовик примітний тим, що, спускаючись по схилах у долину, створив каньйон, чимось схожий на рукотворну дорогу.

Загальна протяжність льодовика Алеч становить близько 24 кілометрів.

У грудні 2001 Великий Алечській льодовик був включений ЮНЕСКО в список Всесвітньої спадщини в складі регіону Юнгфрау -Алеч- Бічхорн.

                       Озеро Кенігсзее


Озеро Кенігсзее є третім по глибині в Німеччині. Воно сформувалося в результаті танення льодовиків після закінчення останнього льодовикового періоду.

Неперевершена краса озера та околиць привертає сюди численних туристів. Неповторність мальовничих берегів Кенігсзее та краса смарагдово-зеленої води створюють у мандрівників незвичайне, казкове настрій.

Озеро має 7,7 кілометра в довжину і 1,2 кілометра завширшки. Його максимальна глибина складає 185 метрів.
Це озеро вважається найчистішим в Німеччині. Ще в 1909 році тут заборонили суду з моторами внутрішнього згоряння. Плавати можна лише на веслах, а також судами, обладнаними педальним приводом або електромотором.

Розташування озера Кенігсзее серед високих гір спричиняє ясне і чисте ехо. Гіди обов'язково зіграють небудь на ріжку, щоб продемонструвати туристам цей феномен. Раніше для цього стріляли з гармати, при цьому відлуння пострілу повторювалося сім разів.
На західному березі озера, біля самої води, знаходиться Церква святого Варфоломія, заснована у 1134 році, яку неодмінно відвідують туристи під час подорожі до озера Кенігсзее.

                                                  Водоспад Баатара

Відкритий в 1952 році, водоспад Баатара в Лівані - це не просто незвичайний водоспад. Можна сказати, що це справді фантастичне творіння природи. Водоспад спадає з висоти 255 метрів у величезну вапнякову печеру юрського періоду, а його вік становить понад 160 мільйонів років!...

Розташований водоспад на Маунтін-трейл (Mountain Trail) в Лівані, а прірва, в яку він спадає, відома як «Прірва трьох мостів» (Three Bridge Chasm). Своєю назвою вона зобов'язана тому, що при падінні в долину потік проходить через три своєрідних природних моста, кожен з яких нависає над іншим. Водоспад є одним із самих дивних геологічних формацій на планеті.

Водоспад досягає своєї могутності, коли починають танути сніги, і вода каскадами падає в прірву. У 80-роках вчені пофарбували воду і виявилося, що, в кінцевому рахунку, вона виходить у районі села Мгхарет-аль-Гхауагір

У свій час розглядалося питання про обладнання його захисними пристроями та протягування каната, або інших подібних пристроїв підйому для обслуговування туристів-екстремалів. На щастя, ця ідея була відкинута, оскільки влада порахувала, що установка подібного обладнання порушить незрівнянну красу цього місця.

                                            Каньйон Сумідеро


Каньйон Сумідеро (ісп. Cañón del Sumidero) — каньйон, розташований приблизно за 40 км від міста Тустла-Ґутьєрес, столиці мексиканського штату Чіапас.

Його верхній рівень знаходиться на висоті 900 метрів вище за рівень моря, по каньйону тече річка Ґріхалава, яка тече через штати Чіапас і Табаско та впадає у Мексиканську затоку. З південного краю, каньйон починається біля міста Чіапа-де-Корсо і вливається в резервуар гідроелектростанції Мануель Морено Торрес (Manuel Moreno Torres), відомий як Чікоасен (Chicoasén).

Каньйон утворився в результаті геологічного розлому протягом Плейстоцену. Каньйон вважається важливою туристичною пам'яткою штату Чіапас. Важливість каньйону для штату настільки велика, що його силует — основа герба штату Чіапас. У каньйоні мешкає велика різноманітність живої природи, зокрема крокодилів.

                       Парк Хітачі - Сісайд
           

       
Парковий комплекс Хітачі – Сісайд , розташований в місті Хітачінака , є культурною пам’яткою сучасної Японії. Протягом усього року туристів з усіх куточків планети приваблює сюди не тільки мальовничі види тихоокеанського узбережжя , а й чудовий квітковий парк .

Хітачі – Сісайд , заснований в 1991 році , займає площу , яка дорівнює ста двадцяти гектарам . Мальовничі квіткові композиції тут можна спостерігати в будь-яку пору року , крім , звичайно , холодного періоду зими , причому в певний сезон домінують ті чи інші види квітів .

Особливо привертають увагу відвідувачів парку Немофіли – прекрасні сині квіти, що мають прозорі пелюстки . Коли зацвітають в парку більше п’яти мільйонів синіх Немофілів , тут навіть проходить фестиваль « Гармонієя Немофіла » , який супроводжується буйством синіх фарб.

Не менш вражаючим видовищем для гостей паркового комплексу вважається цвітіння більше мільйона нарцисів , які розцвітають в березні , гармонійно розташовуючись серед сосен. Також в цьому природному храмі квітів можна побачити сто сімдесят видів тюльпанів і багато інших квітів .

У липні в Хітачі – Сісайд поля покриваються пухнастими зеленими кущиками кохії , які до осені поступово червоніють , а ближче до зими стають майже вогняними .

У Хітачі – Сісайд є свої ліси, сади , міні-парк розваг , а також багато велосипедних і прогулянкових доріжок. Туристи навіть можуть відвідати невеликий зоопарк , а також поплавати в басейні.

Маючи прекрасну інфраструктуру і мальовничі пейзажі , парковий комплекс Хітачі – Сісайд по праву вважається одним з кращих місць екологічного туризму на планеті.

                             Національний парк Фьордленд





Національний парк Фьордленд (англ. Fiordland National Park) — найбільший національний парк Нової Зеландії. Розташовується на величезній території в 1200000 га, де ростуть найдавніші на всій планеті ліси.

Ще в доісторичний період весь простір Фьордленда покривав неймовірних розмірів льодовик. Саме він сформував незвичайні ущелини в горах цієї місцевості і мальовничі затоки, які зустрічаються тут удосталь.

Національний парк Фьордленд англійський письменник Редьярд Кіплінг назвав «восьмим чудом світу», і з цим важко не погодиться. Високі гірські вершини відбиваються в дзеркальній поверхні води небесного кольору, величні зелені стіни дерев і доноситься зі всіх куточків грім водоспадів - це місце неймовірно гарне, перебуваючи тут, просто захоплює дух.

                                                        Йосеміті



Націона́льний па́рк «Йосе́міті» — національний парк, розташований в округах Маріпоса (англ. Mariposa County) і Туолемі (англ. Tuolumne County) в штаті Каліфорнія, США. Парк займає площу 3081 км² і знаходиться на західних схилах гірського хребта Сьєрра-Невада. Парк відвідують приблизно 3 млн чоловік в рік, більшість з них зупиняються тільки в долині Йосеміті. У 1984 році парк отримав статус Всесвітньої спадщини під егідою ЮНЕСКО, і з тих пір користується міжнародним визнанням за вражаючі гранітні скелі, водоспади, ріки з чистою водою, гаї секвоядендронів і багату біологічну різноманітність (близько 89% парку вважається зоною дикої природи). Хоча це не перший парк, що отримав статус національного, з самого заснування будувався з ідеєю саме національного парку, завдяки роботі таких людей, як один з перших захисників ідеї заповідників Джон М'юр, і фактично був першим у світі заповідником. Долина Йосеміті займає тільки один відсоток від загальної території парка, але саме сюди стікається більшість відвідувачів. Одним з найбільш популярних у світі маршрутів серед скелелазів є гранітна скеля Ель Капітан (англ. El Capitan) заввишки 2 307 м над рівнем моря, добре видний з будь-якої частини долини. Скеля має маршрути різного рівня складності і доступна в різний час року. Вражаючі гранітні куполи, такі як Сентинел Доум (Sentinel Dome) і Хаф Доум (Half Dome) піднімаються на висоту в 900 і 1450 м відповідно над дном долини.Численні прямовисні скелі, льодовикові уступи і висячі долини (тобто бічні долини, днища яких вищі за днище головної долини) дають хороші умови для виникнення водоспадів, особливо за часів танення снігів у весняний і літній період. Водоспади Йосеміті складають заввишки 782 м є найвищим водоспадом в Північній Америці і третім по висоті водоспадом у світі. Набагато менший за об'ємом спадаючої води, водоспад Ріббон, проте, є водоспадом з найбільшою висотою безперешкодного падіння води — 492 м. Можливо, найвідомішим водоспадом в парку є водоспад Брідалвейл, добре видний з дороги, що проходить недалеко.

                                      Плямисте озеро Клілук


Плямисте озеро Клілук - солоне озеро, яке розташоване недалеко від міста Осойос в Британській Колумбії, Канада. Це одне з найнезвичайних озер на Землі.

Дивно виглядає: яскрава, різнобарвна поверхня з плямами сольових розводів. Вода озера насичена різними мінералами і має найбільшу у світі концентрацією сульфату магнію (солі Епсома), кальцію і натрію, а також срібла і титану. У спекотний літній час при випаровуванні води на поверхні озера утворюється безліч плям химерної форми, які залежно від погодних умов здатні забарвлюватися різними кольорами. При цьому оголюються острівці мінералів, вкриті міцною кіркою, по якій можна ходити. Води озера, мають лікувальний ефект з сильною терапевтичною дією.

Індіанці Оканаган вірять, що озеро було створено за допомогою вищих сил, оскільки має цілющими властивостями. Існує стародавня легенда про те, що Клілук зупинило тривалу війну між племенами канадських індіанців. При вирішальній сутичці племена повинні були перейти через озеро. Під час переправи вони вмили водою свої рани, які відразу ж затягнулися. Це і призвело індіанців на думку, що якщо рани так легко затягуються, то немає сенсу їх наносити.

                                                       Язик Троля
Язик троля (норв. Trolltunga) — кам'яний виступ на горі Ск'єґґедаль, розташованої поблизу міста Одда в Норвегії, що підноситься над озером Рінгедалсватн на висоті 350 метрів.

Своєю формою виступ нагадує язик, за що і отримав таку назву. Являє собою відколотий шматок скелі, застиглий на її краю в горизонтальному положенні.

У 2009 році "Язик Троля" опинився на обкладинці одного з популярних туристичних журналів і до скелі хлинув потік туристів, а вже наступного року цей потік потроївся. Однак з 2010 року перестав працювати фунікулер, який дозволяв полегшити шлях до вершини гори Скьеггедаль і тепер туристам доводиться добиратися від місця паркування автомобілів на своїх двох майже 12 кілометрів до скелі "Язик Троля" і стільки ж назад. Зате в дорозі до скелі "Язик Троля" не доведеться нудьгувати, тому що є можливість помилуватися "троллевими котлами" - глибокими, удаваними бездонними, гірськими озерами. Туристам варто врахувати, що відвідати "Язик Троля" краще в період з червня по жовтень, щоб не йти по заметах снігу.

Від місця, де можна поставити машину (паркінг безкоштовний) добиратися до язика пішим ходом доведеться близько 5 годин, більшу частину з яких доведеться йти в гору.

                                Фестиваль світла в Японії



У місті Куваєв (префектура Міе) знаходиться Наба Але Сато — квітковий парк з прекрасними розкинулися садами і величезними теплицями. Кожен рік з середини листопада по середину березня тут проходить Зимовий фестиваль світла, однією з головних визначних пам’яток яких є знаменитий «тунель світла». Фантастична краса парку стала реальністю завдяки тисячам світлодіодних світильників, майстерно змонтованих у масштабну композицію. У парку також є гаряче джерело і кілька ресторанів. Парк відкритий з 9 ранку до 9 вечора, і тут завжди багато народу, особливо по вихідних.

                                      Сен-Жерменський палац


Сен Жерменський палац, тобто королівський замок-палац в Сен-Жермен-ан-Ле неподалік від  Парижу. В збережній частині замку розмістили Національний музей археології Франції. Король Луї VI у 1122 році побудував тут замок Гран-Шатле. У 1346 році замок постраждав від Чорного Принца, але залишилась Свята Капелла( архітектор П'єр де Монтрьо ), побудована для короля Луї 9-го в стилі готики.Капелла замку Гран-Шатле вважалася надзвичайно гарною і стала взірцем для побудови Святої Капелли( відома яка Сен-Шапель) в Парижі.

Король Карл V відновив замок на старому місці. Другий король, Францтск 1-й, наказав перебудувати споруду. Так звані Італійські війни Франції познайомили короля і аристократів з надбанням Італійського Відродженя. Багатьох майстрів Італії запросили на роботи в королівських резиденціях Франції. А король Генріх 2-й навіть одружився з Катериною Медичі з Флоренції. Саме для них французький архітентор-новатор Філібер Делорм робить добудови замку. Парадний двір видовжили, обнесли службовими приміщеннями з вежами, а схил пагорба прикрасили довгими барокового характеру сходинками. Новим для Франції був і регулярний сад італійського зразку, один з перших в країні.Вважають, що взірцем добудов була італійська вілла Ланте.

В 17 столітті поблизу Сен-Жерменського палацу архітектор Франсуа Мансар побудував один з найкращих своїх заміських палаців - палац Мезон-Лафіт. Низка хижаків володарів перебудовувала палац і сад, тому в первісному вигляді збережено лише фасади палацу. Ансамбль з парадних стаен ( арх. Ф. Мансар) і регулярний сад зруйновані. Сад відновлено в значно зменшеному варіанті і за планом іншого садівника.

                                                 Рейнський водоспад




Головна «водна» пам'ятка Швейцарії, Рейнський водоспад - місце безупинного шуму, найдрібнішої водяного пилу в повітрі і десятків маленьких веселок, які грають на бризках. З шириною 150 метрів і заввишки 23 метри, Рейнський водоспад з гордістю носить звання найбільшого за обсягом води, що падає водоспаду Європи, так що подивитися тут дійсно є на що.
Туристична інфраструктура розвинена на «відмінно»: до водоспаду легко дістатися на поїзді, а відчути всю міць падаючих вод можна, підпливши на кораблику до самого центру водоспаду.

Рейнський водоспад є популярним туристичним об'єктом. Біля водоспаду розташовано декілька оглядових майданчиків. Головний оглядовий майданчик знаходиться на скелі в центрі водоспаду, куди можна потрапити на туристичному човні. Човновий причал знаходиться у замку Верт знизу за течією водоспаду. Також туристи можуть відвідати розташований на іншому березі замок Лауфен.

Німецький поет Едуард Меріке так описав водоспад: «О, мандрівник, будь обережний і тримай своє серце міцно в руках — Я майже втратив своє від радості споглядання потужної гри струменів, що падають та розбивають поверхню води».

                                                   Подорож в Країну Чудес

Фінляндія відома на весь світ Батьківщино. Санта Клауса-Лапландією. В 9 км від міста Рованіємі збудували спеціальну резиденцію для фінського Санти (його тут звуть Йоулупуккі), біля якої можна кататися на північних оленях, а всередині - отримувати подарунки з рук чарівного товстуна.


Санта приймає гостей цілий рік, без відпочинку. Десятки смішних гномів в його офісі сортують мішки листів, які приходять до Лапландії з усіх кінців світу. З блискучою вогнями села Санти можна відправити лист самим - конверт прийде одержувачу зі штампом резиденції Йоулупуккі. А в паспорт тут ставлять печатку із позначкою «Полярний круг. Лапландія ».

У володіннях Санта-Клауса є кафе і магазини, а трохи далі від резиденції знаходиться Санта-Парк